Ланецька Валентина Володимирівна

 

ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ФОРМ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

 Ланецька Валентина Володимирівна

методист

Регіонального центру професійної освіти ім О.С. Єгорова

 

Анотація. У статті висвітлюються питання розвитку ключових компетентностей педагогічних працівників у професійно-технічному закладі освіти, як необхідної складової розвитку та оновлення змісту навчання та виховання. Особлива увага приділяється процесам, які сприяють усвідомленому відношенню педагогів до постійного підвищення свого фахового рівня та розвитку власного потенціалу. Стрижнева концепція нової моделі педагогічної освіти базується на тому, що при взаємодії з особистістю (як педагога, так і здобувача освіти) не можна застосовувати насилля, якими б благими цілями воно не виправдовувалося. Адже відомо, що люди здатні змінюватися лише тоді, коли самі захочуть і будуть готові до цього. Формування активної творчої особистості, гармонійний розвиток якої вимірюється не кількістю засвоєних понять, або загальним обсягом навчальної інформації, а її швидким і раціональним відбором та вмінням гнучко використовувати у майбутніх життєвих і професійних ситуаціях є основною перевагою сучасної технології освітнього коучингу.

Ключові слова: розвиток власного потенціалу, освітній коучинг, намір, людиноцентричне навчання, усвідомлений вибір, мистецтво задавати питання, позитивні переконання, тренінг.

Я вважаю, що система методичної роботи з педагогічними кадрами має бути покликана розвивати творчий потенціал сучасного педагога та вдосконалювати його методичну культуру.

В основі успіху лежить майстерність як вияв високого рівня педагогічної діяльності. Складовими частинами педагогічної майстерності є: гуманістична спрямованість, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння).

Вже неодноразово переконалася, що тільки усвідомлений підхід і бажання досягнути кращих результатів можуть спонукати людину до повноцінного розвитку власного потенціалу та застосування його на практиці. Організація педагогічної взаємодії із залученням технік коучингу дозволяє економно витрачати час, розумно організовувати життя, що сприятиме розвитку генетично закладених здатностей кожної людини; допоможе розібратися у власних здібностях і навчитися їх використовувати з максимальною для себе користю та перспективою.

Коучинг в освіті — це творча взаємодія рівноправних учасників освітнього процесу, спрямована на виявлення та реалізацію потенціалу того, хто навчається, для досягнення ним високого освітньо-професійного, соціального та особистісного розвитку.

Коучинговий підхід підвищує культуру викладання, яка в контексті людиноцентричного навчання осмислюється по-новому. Учасники цього процесу поглиблюють свої знання, підвищують ефективність діяльності, покращують якість життя. [2]

Вважаю, що потрібно організувати процес взаємодії з педагогічними працівниками так, щоб це сприяло їх професійному розвитку та самореалізації.

 

Дев’ять переваг педагогічного коучингу

(за Вікторією Сидоренко):

 

1. Підвищення рівня продуктивності та якості професійно-педагогічної діяльності. За допомогою педагогічного коучингу можна виявити найкраще в людях.

2. Неперервний акмеологічний розвиток. Розвиток педагогічних працівників не означає лише делегування їх на курси підвищення кваліфікації один або два рази на рік. Певний стиль методичної роботи може або розвивати персонал, або блокувати їхній професійно-особистісний розвиток.

3. Стала мотивація до навчання протягом життя. Коучинг передбачає швидке навчання «без відриву від виробництва», причому цей процес дає радість і задоволення.

4. Поліпшення взаємин. Якщо педагогічним працівникам просто щось повідомляють, то обмін ідеями, думками не відбувається.

5.Підготовлений за допомогою педагогічного коучингу колектив, який є відповідальним, який не потрібно підганяти й за яким не потрібно спостерігати.

6. Збільшення конструктивних ідей. Коучинг і обстановка, що її створюють за його допомогою, заохочують до виникнення конструктивних пропозицій від членів команди без побоювань, що їх буде висміяно або що підуть «оргвисновки».

7. Мобільність, швидка й ефективна реакція в критичних ситуаціях. В обстановці, де людей цінують, вони готові «витягувати човен» навіть до того, як їх покличуть це робити.

8. Діагностика та моніторингове дослідження освітнього процесу, що дає змогу враховувати і прогнозувати зміни, які відбуваються в результаті впровадження інноваційних програм і технологій.

9. Значна гнучкість і адаптивність до змін. В умовах кризи компетентностей, зростаючої конкуренції на ринку освітніх послуг зможе вижити лише гнучкий і адаптивний педагог, готовий до впровадження освітніх інновацій та неперервного розвитку педагогічної майстерності.

Функції та принципи педагогічного коучингу

(за О. Хижняк):

Розвивальна. Забезпечує формування й розвиток професійної компетентності педагогів, сприяє їхньому професійному зростанню.

Мотивувальна. Сприяє досягненню визначених учасником освітнього процесу цілей.

Методична. Використовують у будь-якій формі роботи, на всіх етапах педагогічної діяльності (на етапах планування, адаптації, мотивації, навчання й розвитку, атестації та оцінювання).

Моніторингова. Забезпечує учасників освітнього процесу необхідною інформацією для прийняття рішень.

Партнерська. Забезпечує гармонізацію інтересів соціальних партнерів. Здійснюють з урахуванням ринку праці.

Мобільна. Дає змогу учасникам освітнього процесу вчасно пристосуватися в мінливих умовах навколишнього середовища.

Креативна         . Дає змогу учасникам освітнього процесу виявляти ініціативу, генерувати ідеї, відшукувати способи вирішення поставлених завдань, відповідати за них.

Атестаційна. Сприяє підвищенню рівня кваліфікації педагогічного працівника на постійній основі в міжкурсовий період.

Фасилітативна. Взаємодія між учасниками освітнього процесу сприяє прийняттю спільних рішень.

Відповідальність та завдання методиста-коуча полягає в тому, щоб:

- допомогти педагогу виявити те, чим він наділений, чим реально може розпоряджатися для вирішення поставлених завдань, для найповнішої самореалізації своїх можливостей;

- сприяючи самосвідомості, надати можливість людині значною мірою зрозуміти самого себе, виявити і усвідомити те, чого вона хоче досягти, сформулювати важливі цілі;

- наділяти педагога відповідальністю;

Методологія коучингу виходить з того, що кожна людина від природи безмежно талановита, володіє великим потенціалом, який не використовується повною мірою. [2]

Тож сучасний педагог – це творча особистість, фасилітатор, коуч, тьютор і він відповідає за результат і дії, пов’язані з його досягненнями. А методист-коуч відповідає за процес досягнення результату.

За висловленням Альберта Ейнштейна, найважливіші проблеми, із якими люди зіткаються, не можна вирішити на тому самому рівні мислення, на якому вони були, коли їх створювали. Щоденно ми робимо вибір, приймаємо важливі рішення, змінюємося.

Коучинг допомагає рухатися у житті до того, що важливо, – легко, ефективно, із задоволенням, прищеплюючи смак до життя, радість творення. Завдання – сприяти ясності в цілях, у майбутніх результатах, у розумінні себе: своїх цінностей, обмежень і можливостей, життєвої позиції (важливо вийти з позиції Жертви і стати в позицію Автора, творця своєї реальності)

Жити і діяти потрібно у згоді зі своїм вищим наміром. Вищий намір, або головне запитання – «Для чого це мені потрібно?» – найважливіший елемент у досягненні цілей. Саме намір визначає, на що ми витрачаємо свій дорогоцінний час. Життя у згоді зі своїм вищим наміром – це шлях до самореалізації [5]

Основним елементом цієї освітньої технології вважається мистецтво задавати питання. Як вважав Сократ, правильно поставлене запитання – половина відповіді. Кожне задане питання запускає пошук інформації у підсвідомості. Система вдало підібраних запитань породжує усвідомлення, осяяння, мотивацію і рішучість. Тому «правильні» запитання спонукають людину шукати нові можливості, а не виправдовувати власну бездіяльність:

Хто я?

Чого я хочу по-справжньому?

А як зміниться моє життя, коли я це отримаю?

Що для мене цінне і важливе?

Що для мене бути щасливим?

Що для мене любов (до себе, до інших)?

В чому смисл того, що я роблю?

Заради чого все це?

Що я хочу від життя?

Що життя хоч від мене?..[4]

Педагог-коуч – тренер зі зміни мислення. Він допомагає:

Фокусуватися на важливих речах:

Знаю, чого хочу.

Упевнений (упевнена), що зможу цього досягти.

Розумію, для чого це мені потрібно.

Сформувати позитивні переконання:

Я живу і дію «тут і зараз».

Я маю чітке уявлення про своє майбутнє.

Я є зрілою, самомотивуючою особистістю.

Я оперативно розв’язую різні завдання.

Я і люди, що мене оточують – найвища цінність.

Я знаю, як досягти поставленої мети.

Я знаю, що мені робити, і я це зроблю.

Я отримую задоволення від діяльності.

Я реально оцінюю власні можливості і моделі поведінки.

Я визначаю пріоритети і формулюю цілі.

Для методиста-коуча дуже важливо розкрити природний потенціал педагога (а не змінювати його); допомогти знайти власні рішення, актуальні для проблем (а не давати готові поради та рекомендації).

Звісно, на сьогодні тренінг – найефективніша модель включення особистості в міжособистісне спілкування і діяльність, спрямована на самопізнання, саморозвиток та самовдосконалення, здатність до актуалізації власного потенціалу. Рекомендовано проводити з педагогами тренінги особистісного зростання, тренінги розвитку комунікативної компетентності, ораторського мистецтва, асертивної поведінки (вміння відстоювати власні кордони, говорити «ні»), адекватної стабільної самооцінки, розвитку здібностей, креативності, емоційного інтелекту, лідерського потенціалу, формування команди (колективу) та ін. [3]

Тренінг – гуманістичний та екологічний: він допомагає людині прийняти та полюбити себе, стати кращою версією самої себе, виключає примус, насильство, пригнічення особистості, що має місце в авторитарній педагогіці та її методах. Тож педагог, який прагне до професійного розвитку та вдосконалення, повинен оволодіти технологією тренінгу та його інструментарієм. [3]

Висновки. Існує низка переваг застосування коучингу в системі освіти. Коуч – це людина, яка має досвід, знання, високий рівень професіоналізму, прагнення допомогти самореалізації як педагога, так і здобувача освіти. Він повинен володіти психологічним тактом, емпатією, комунікативними здібностями, мистецтвом ведення діалогу, здатністю до активного слухання, терпимістю й іншими якостями. Це тренер, який не дає готових рекомендацій, не нав’язує своїх порад, не висловлює жорстких експертних оцінок, а допомагає людині самостійно знайти рішення важливих для неї проблем.

Через делегування відповідальності (педагогу, здобувачу освіти) за свої власні рішення і їх виконання, відбувається розвиток людини як пріоритетний напрям в освіті, розкривається творчий потенціал особистості, формуються життєві компетентності (уміння вчитися, інформаційна, комунікативна, здоров’язбережна, психологічна, компетентність самоосвіти та саморозвитку тощо). [4]

Використання коучингу як технології особистісно-розвивального навчання є доречним у підготовці та підвищенні кваліфікації педагогів. Адже коучингова діяльність як окремий різновид суспільної практики потребує спеціального навчання. Цілеспрямоване формування коучингової компетентності педагогів є запорукою ефективнішого виконання ними своїх професійних обов’язків.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богосвятська А. М. Сучасний педагог – тренер з розвитку і гармонізації особистості. Посібник для вчителя-практика / А. М. Богосвятська, Л. Г. Кудрик. – Львів: КЗ ЛОР «ЛОІППО», 2017. – 76 с.

2. Власова О. І. Педагогічна психологія: Навч. посібник / О. І. Власова. – Київ: Либідь, 2005. – 400 с.

3. Гібнер Я. М. Коучинг як інструмент ефективного навчання та розвитку

персоналу. Молодий вчений. 2011. №8. Т.1. С. 121-124.

4. Кудрик Л.Г. Казка мого життя: коучингові техніки і психологічні практики для зміни життєвого сценарію: практичний посібник для психологів, педагогів, коучів і тренерів / Л.Г.Кудрик, А.В.Бешлей, У.Р.Мельник. – Львів, 2019. – 176 с.

5. Чернова Т. Формування коучингової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання у ВНЗ // Четвертий український педагогічний конгрес. Збірник наукових праць конгресу. – Львів: Сполом, 2014. – C. 166-172.